Скорбота плакала свічками

Ні труни, ні хрестів і ні тризни!

Прямо в яму, на віки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів.

А. Листопад

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. Тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

До цієї дати в бібліотеці організовано виставку-скорботу «Невиплакані сльози України». Був проведений урок історичної правди «Скорбота плакала свічками». Під час заходу присутні ознайомились із трагічними сторінками тих страшних подій української історії та запалили свічку пам’яті.