Ні труни, ні хрестів і ні тризни!
Прямо в яму, на віки-віків!
Чорна сповідь моєї Вітчизни
І її затамований гнів.
А. Листопад
Голод… Це страшне слово
повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі
доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи
творців цієї чорної сторінки в історії України.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть
у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. Тому варто робити все, щоб їх нащадки,
особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в
ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

До цієї дати в бібліотеці організовано виставку-скорботу
«Невиплакані
сльози України». Був проведений урок історичної правди «Скорбота плакала свічками».
Під час заходу присутні ознайомились із трагічними сторінками
тих страшних подій української історії та запалили свічку пам’яті.